?

Log in

No account? Create an account
кактус

Все може бути

Карма спалюється в горнилі усвідомлення

Верхний пост. Специально для незнакомых мне людей
кактус
deyatinor
Раз вы зашли сюда - улыбнитесь :)

[reposted post]Три секрета
olga_srb
reposted by deyatinor
Всего три маленьких секрета - и ваша жизнь станет другой. Думаю, что такие обещания у большинства читателей вызывают скептическую настороженность и ощущение, будто их собираются обвести вокруг пальца, между тем я на собственном примере убедилась, что иногда трех секретов достаточно для кардинальных изменений в лучшую сторону.
Read more...Collapse )

(no subject)
кактус
deyatinor
Останнім часом багато думаю про таку річ.
От зараз чоловіки розповідають, що жінки їх не збуджують сексуально без макіяжу/певної ваги/гарного одягу тощо. А після якогось віку взагалі треба ледь не навиворіт вивернутися, щоб збудити когось. А якісь там років сто-двісті тому середня жінка у віці за 35-40, думаю, була б рада, якби вона чоловіка свого не збуджувала (бо дітей уже повно, кожні нові пологи здоров'я не додають). Щоб уже не народжувати і заспокоїтись.
І якщо згадати, як жінки в цілому тоді виглядали в такому віці (дуже виснаженими, в основному), то стає цікаво, чого тоді вони когось збуджували (а дітей багато хто народжувала до клімаксу), а зараз в кращому стані перестали.
Може, хтось бреше?

(no subject)
кактус
deyatinor
Зі старенького.
Я влітку ходила до дільничного терапевта (різко захворіла, а заодне вирішила і декларацію підписати). Пролікувалась, декларацію підписала. І ця терапевтка скаржилась на медичну реформу, що, мовляв, раніше на її дільниці було 7000 людей, а тепер буде 1800 (це максимум для терапевта, згідно з новим законодавством). Мовляв, люди не отримають допомогу. А я дивилася на те, які черги під її кабінетом, і думала про те, що якщо зараз у неї менше 1800 людей (вона сказала, що ще не набрала повний пул), а вже такі черги навіть влітку до початку сезону ГРВІ, то що було б, якби людей було 7000? Бійки під кабінетом?
І я так розумію, розрахунок у чиновників такий, що коли терапевти отримають нові зарплати (від 300 до 700 гривень за пацієнта, тобто більше 30 000 гривень на місяць), то більше людей захочуть бути дільничними терапевтами і працювати за такі гроші (до медреформи зарплата була 5000).

(no subject)
кактус
deyatinor
Похвалюся трохи своєю гречаною подушкою.
Купила я її з півроку тому після перегляду семінару про сон, який вів засновник студії йоги, куди я ходжу. У мене тоді була чергова проблема зі сном (яка потім вирішилась, як не дивно, купівлею великого плюшевого звіра для спільного спання). І от він розповідав, що треба перед сном їсти та пити, коли вимикати комп'ютер, які БАДи можна вживати. І серед іншого хвалив подушки з гречаної лузги. Мовляв, вони мають ортопедичний ефект і взагалі дуже корисні. Правда, фірма, яку він рекламував, продавала маленькі подушки за високими цінами, але я вирішила спробувати і нагуглила інтернет-магазин з нижчими цінами і більшими подушками.
Тепер пройшло півроку і можна зробити якісь висновки.
1 - гречана подушка тримає форму. Це дуже зручно. Можна їй надати якусь форму ввечері і вранці у неї буде ця ж сама форма.
2 - така подушка не гріється і не парить.
3 - хоча подушка тримає форму, мені вона не здалася надмірно жорсткою. Я побоювалась, що буду себе відчувати на ній ніби сплю на каменюці, але цього не сталося. Можливо, причина в п.1, бо ввечері я завжди надаю подушці зручну форму з виїмкою перед тим, як на неї лягти.
4 - подушка важка. Моя подушка розміром 50х70 важить 7 кг.
По цінах подушка з гречки коштує в 3-4 рази дешевше ортопедичної подушки і приблизно стільки ж, скільки пухово-пір'яна подушка такого ж розміру. І це при тому, що я купила не найдешевший варіант.
Гарна альтернатива ортопедичній подушці.

(no subject)
кактус
deyatinor
Коли я була маленька, рідних бабусь у мене не було. З батьківського боку я нікого не знала, а бабуся з материнського боку померла задовго до мого народження. Але у мене була хресна, яка мене жаліла (вона, взагалі, жаліла всіх, але моя мама цим не користувалась для чогось поганого і вони дружать до сих пір), а у неї була мати. Ця мати жила у селищі у будинку з великим городом і садом, у неї було 6 дітей, які в основному жили в селах (крім моєї хресної і її найменшої дочки). Вона мене, напевно, теж жаліла.
Їздили ми до цієї бабусі (її звали Прасков'я або Паша) в основному влітку. У неї була вишня, яку я завжди рвала прямо з дерева. Мені видавали відро, ставили стремянку і я дуже азартно з цієї стремянки збирала всі вишні, до яких могла дотягтись. З дерева я теж збирала, дуже це любила. Ще у неї був великий малинник. Ну як великий, шириною метри 3-4, а довжиною з довгий бік хати (думаю, метрів 6-8). Для мене це був цілий малинний ліс. Я туди заходила і збирала там малину в основному на поїсти. До сих пір пам'ятаю, що в певних ракурсах цього малинного лісу можна було бачити лише малину: малинове листя, гілки, ягідки.
А ще у неї була яблуня, на яку було зручно залазити і на якій, на висоті 2-3 метри була зручна розвилка з гілок, де можна було посидіти і подумати про своє чи поспостерігати за качками (ця яблуня ще була кутом качиного двору, курей бабуся Паша не тримала через бруд).
Бабуся Паша померла, коли мені було 10 років. У мене від неї лишилась радянська книжка, яку я у неї найчастіше читала, трохи посуду і синтетична шубка, яку мама потім перешила на подушки.

(no subject)
кактус
deyatinor
Зараз у нас трохи похолодало і двори заповнились життям у найбільш простому вигляді.
У моєму дворі є пісочниця і там кучкуються мами з дітьми. Діти бігають компаніями, грають в якісь ігри, намагаються зняти гарне відео для соцмереж:) Ввечері на лавках сидять бабусі і щось обговорюють. У дитсадку, який теж знаходиться біля мого дому, з'явились діти.
Доріжкою до магазину дефілюють сім'ї з дітьми. Багато вагітних. Ще гуляють собачники, хоча ці гуляють цілий рік.
У парк біля дому ввечері трохи страшно заходити, бо там постійний дитячий вереск (дітей багато взагалі, а в парку особливо).
А ще з дерев падають груші, абрикоси і яблука.

Про пожежі
кактус
deyatinor
Я двічі потрапляла в пожежі. Один раз коли вчилась в інституті. Після того, як почав відчуватись запах, ми ще хвилин 10, а то й 20 сиділи в аудиторії (була пара). Коли задимлення стало сильним, нас вишикували і вивели колоннами через евакуаційні виходи. Надворі нас порахували і розпустили по домах. Ніхто не постраждав, паніки не було.
Другий раз був, коли я вже викладала. В аудиторії загорілася проводка, на яку хтось поклав пляшку. Студенти вийшли самі, я вийшла за ними і знеструмила аудиторію, де загорілося (з другої спроби, спочатку знеструмила щось інше). Ті секунди, коли я шукала потрібний рубильник, були дуууже довгими. Пляшку потім загасив інший викладач, який прибіг на дим, а мені потім дісталося від завкафедри (хоча проводка у нас горіла регулярно, та й пляшки бували).
Це я до чого.
Всім варто повторити загальні дії при пожежі.
НЕ ПАНІКУВАТИ. Якщо ви будете залишатись спокійними, людям поруч це легше буде зробити. Якщо таких буде багато, то можливо вдасться запобігти поширенню паніки. Паніка як виникає, так і зникає.
Більшість персоналу організовано виводить людей. Вийдіть самі і виведіть близьких.
Меншість відключає електрику, якщо вона не відключається сама, і дзвонить пожежним. Гасити вогнище треба по можливості, це не обов'язково.

Цікаве
кактус
deyatinor
Словарик начинающего манипулятора
Досада, злость, разочарование, обида. Растерянность, вина, стыд. Усталость, страх, недовольство. Это лишь краткий список чувств, которые человек может вызывать у других, если немного потренируется в искусстве манипуляции, или абьюза. Абьюзер — профессия почетная и достойная — учитывая, сколько людей занимаются этим ремеслом.

"Выученная беспомощность – или выдрессированная беспомощность?"
Средневековье. Эшафот. На эшафоте – два потенциальных висельника.
Один говорит другому:
- Мне удалось узнать, что под эшафотом начинается подземный ход, который ведёт за границы города. Давай, я толкну палача, а ты открывай люк и прыгай, я тебя догоню и мы убежим!
Второй:
- Нет, что ты! Не надо ничего делать! А то хуже будет!..


Выученная беспомощность – проблема довольно распространённая, говорят и пишут о ней давно и много, и в частности в разнообразных материалах легко можно найти не только описание и возможные истоки данной проблемы, но и советы "как от этого избавиться".

Сьогодні - день згадки жертв голодоморів в Україні
кактус
deyatinor
З оповідань бойфренда.
Його бабуся була дитиною під час Голодомору 32-33 років. Ось що вона розповідала.
Її батько незадовго до початку Голодомору поїхав кудись у Середню Азію на заробітки. Дізнавшись про голод, він почав надсилати родичам їжу, але її не пропускали по дорозі. Тоді він надіслав риб’ячий жир, який пропустили (видно, через гидкий запах). Цей риб’ячий жир потім їв весь район, тим і рятувалися. Бабуся до кінця днів не могла чути запаху риб’ячого жиру.
Також вона дуже любила детективи і трилери, особливо криваві. Її часто запитували, чи їй не страшно таке читати і дивитися. Вона відповідала, що після того, як в дитинстві вона набачилась трупів і помираючих від голоду людей прямо під своїм будиноком, трилерів вона не боїться.