кактус

Все може бути

Карма спалюється в горнилі усвідомлення

Previous Entry Share Next Entry
Обыкновенное чудо
кактус
deyatinor
Сходила вчора в театр на "Обыкновенное чудо". Зрозуміла, що за цей рік жодного разу не була в театрі, якось не до цього було.
Актори грали гарно, музика була підібрана, а вистава не сподобалась. Щось я радянські сюжети розлюбила як клас. І герої мені якісь інфантильні, а хто не інфантильний - той трактує інших людей як сміття. І що найгірший лиходій - не той, хто вбиває і відкидає свою відповідальність, а той, хто найбільш меркантильний (хоча цей герой принаймні брав на себе відповідальність за свої дії). І до жінок ставлення як до речей (особливо мене добили другорядні героїні, яких автор віддав заміж за аб’юзерів і які стали такі щасливі-щасливі).
Хоча, ІМХО, постановники цю іронію схопили. Недарма вони взяли епіграфом до вистави пісню "Мамонты, мамонты мчатся напролом".
А ще у мене було після закінчення почуття "я так хочу, щоб мене любили (а мене ніхто не любить)"

  • 1
о, я тоже с удовольствием бы посмотрела какую-то постановку "Чуда" в театре. Пока не попадалось.

*ощущение - самая засада. вообще эта потребность от тебя не зависит - только от другого. и как хочешь...

Надо будет с психологом обсудить на ближайшей сессии.

  • 1
?

Log in

No account? Create an account